Чернобыль

26 квітня 1986 року в одну мить змінилося звичайне життя мільйонів людей. Трагедія на Чорнобильській АЕС стала найпотужнішою техногенною катастрофою ХХ століття, коли мирний атом став загрозою для всього людства.

У цей драматичний для нас день ми схиляємо голову перед мужністю тих простих людей, які усвідомлено йшли на шкоду своєму здоров’ю у мирний час заради майбутніх поколінь, врятувавши європейський континент від радіоактивного забруднення та мільйони людей від загибелі.

30 років, що минули, послабили гостроту перенесених страждань, але ми й досі відчуваємо негативні наслідки цієї катастрофи.

Згадуючи загиблих, які самовіддано захищали людей від атомного лиха, їх жертовність, ми не повинні забувати і про постраждалих громадян, які нині живуть серед нас і потребують допомоги. Сьогодні це майже 2 млн осіб, які зазнали руйнівних наслідків Чорнобильської катастрофи, серед яких понад 108 тис. інвалідів та понад  418 тис. потерпілих дітей.

Прикро, що останніми роками в результаті проведення Урядом України політики жорсткої економії спостерігається тенденція до скорочення пільг і компенсацій потерпілим від Чорнобильської катастрофи. Унаслідок дискримінаційних владних рішень у 2015 році чорнобильці втратили право на значну частину своїх законних пільг і компенсацій.

Для довідки:

Чорнобильська катастрофа – екологічно соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого

енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час – Української РСР).
Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока частково обвалилася.
У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтіклася під реакторними приміщеннями.
Унаслідок аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 ( період напіврозпаду 29 років).
Ситуація погіршувалася в зв’язку з тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні (від горіння запасів графіту) реакції з виділенням тепла, з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій.
Радіоактивний викид оцінюють потужністю в 300 Хиросим.
Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 мобілізацією ресурсів усього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.
Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.
Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на АЕС Форсмарк були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені з східної частини СРСР та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 жителів Київської області із забруднених районів. Радіоактивне ураження зазнали близько 600 000 чоловік, в першу чергу ліквідатори катастрофи.

Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.