Учасникам АТО законодавством передбачено низку пільг, зокрема і стосовно надання земельних ділянок під індивідуальну забудову чи для ведення селянського господарства.
З одного боку, військовослужбовці мають право, з іншого – цим правом важко скористатись, адже вільних ділянок у місті практично не залишилось. Влада викроює можливість надати воякам земельні наділи, але часто-густо за рахунок пересічних городян.
Чи існують альтернативні варіанти вирішення цього питання, аби, як кажуть, і вовки були ситі, і вівці неушкоджені?
Ситуація наразі наступна. Інвентаризація земель на рівні влади поки ще не роблена, а отже офіційна інформація про наявність вільної землі відсутня. Якщо і десь залишились поодинокі ділянки, то їх містянам доводиться спершу віднайти, а вже тоді писати заяву на отримання конкретного наділу. У місті подейкують, що є два шляхи пошуку вільних ділянок.
Перший, складний та марудний – взувати гумові чоботи та вирушати у пошуках омріяної землі, другий, легкий, але затратний – вийти на ділків-земельників, що працюють у державній структурі котрі нададуть послугу, вказавши на нічийний наділ, і якщо депутати проголосують за виділення вам цієї землі, вважайте що оборудка вдалася та викладіть аферистам за «допомогу», припустимо, 100 доларів.
Щодо влади, то вона обрала нестандартну тактику. Обіцяну землю учасникам АТО надає, але у своєрідний спосіб.
Громадянам, котрі знайшли землю самотужки, в наданні ділянок свідомо відмовляють, а наділи, на які вони претендували, виділяють учасникам АТО. Одна справа, якщо ті претенденти «співпрацювали» з ділками-земельниками, інша, коли дійсно власноруч шукали землю й покладали на неї надії.
Більше того, стало проблематично узаконити землю навіть декотрим селянам, що обробляють ділянки упродовж десятків років. Для початку їм пропонують віддати частину ділянки на користь вояків, мотивація – за ними першочергове право на отримання землі. Звісно, що селяни ділитися не хочуть, та й розуміють, що
Читати далі >