yayayaСлово депутату

Майже рік тому в нас пройшли місцеві вибори, на яких мешканці Нетішина обрали міського голову та депутатів місцевої та обласної рад. Зовсім скоро фракції та окремі депутати почнуть звітувати про свою діяльність перед виборцями протягом останніх місяців.

20 жовтня, на останній сесії Хмельницької обласної ради наша фракція «Об’єднання «Самопоміч» ініціювала звернення про необхідність публічних звітів від усіх фракцій обласної ради та від керуючих органів обласної адміністрації. Хотілось би, щоб і в Нетішині цей процес пройшов якомога прозоро та публічно. Тому закликаю нашу місцеву раду, а саме секретаря, депутатів і голів фракцій та міського голову провести спільний публічний звіт у грудні.

bezymyannyjНа початку грудня минулого року відбулась перша сесія Нетішинської міської ради і, звичайно, за звітній період у багатьох депутатів є що донести мешканцям. Так само, як і в мешканців є питання чи пропозиції до депутатів. Маю надію, що у нас звіти не пройдуть тихо в газетах чи в соцмережах, а ми всі – делеговані у владу мешканцями нашого міста – зможемо зібратись разом та розповісти нетішинцям про свою роботу та досягнення.

Звичайно, і я вже починаю готуватись до свого звіту.

Найпростіше відзвітуватись мешканцям міста про свою роботу і її

результати, якщо їх видно наглядно. Наприклад, люди на власні очі бачать ремонт у ЗОШ №1 (1,7 млн.грн.) чи капітальний ремонт фасаду Палацу культури (6,2 млн.грн). Тому пояснити, що ці ремонти відбуваються за рахунок обласного бюджету, і це результат твоєї роботи – не складно. Важче пояснити, як складно цих коштів було добитись. Скільки поїздок, переговорів, вмовлянь і перепон було в процесі. Найважчим був період перед останньою сесією, коли обласна рада розподіляла вільні лишки, і з них ми збільшували вартість робіт по Палацу культури на 4,5 мільйони. Це купа листів, звернень, бюджетних запитів, суперечок на самій комісії з окремими депутатами, переговори з департаментом, головою обласної ради, губернатором тощо.

Важливу роль у цих процесах, безумовно, зіграв Іван Гладуняк, йому, як голові бюджетної комісії, довелось захищати кошти для Нетішина і на комісії, і на сесії. Проте хотілось би згадати і Олександра Драгана, керівника фракції «Об’єднання «Самопоміч» у Хмельницькій обласній раді, який повністю підтримав мій бюджетний запит та відстоював його, разом з рештою запитів від фракції, у департаментах та обласній адміністрації ще з березня цього року. Це була складна робота, але вона навчила багатьох речей. Кажуть, у перемоги завжди багато батьків, але тільки люди, які безпосередньо брали участь у процесах, можуть вам розповісти, як все відбувалось насправді.

Проте найважчим за останній рік були не нескінченні поїздки в Хмельницький, подекуди декілька разів на тиждень чи вести складні переговори і дискусії, не вичитувати всі проекти рішень, готуватись до сесій та комісій, писати велику кількість листів, запитів та звернень, відстоювати свою позицію і думку. Найважче – працювати над собою та змінювати себе. Доводиться багато вчитись, зустрічатись з величезною кількістю людей, вислуховувати їх, допомагати їм у міру свої можливостей. За останній рік довелось і багато переглянути в собі, шукати свої  недоліки, працювати над ними, змінювати свою риторику і підходи до багатьох речей. Відповідальність депутата значно більша, ніж у громадського діяча, треба бути виваженим у висловлюваннях, з повагою ставитись до опонентів та толерантно вислуховувати будь-які позиції та думки. Поважати  інших, бути терпимим до їхньої позиції чи думки, якщо ти навіть з ними кардинально не погоджуєшся, подекуди складно. Це потребує великої витримки і вчить переконувати опонентів словами, аргументами, доводити свою правоту виключно цивілізованими, прийнятними методами.

На жаль, споглядаючи за тим, що зараз відбувається у місцевій політиці, я розумію, що повазі і витримці нам ще необхідно вчитись тривалий час. Ральф Емерсон казав, що найважче – пробачити позицію, з якою ти не погоджуєшся. Так у нас в країні, якщо ти не погоджуєшся, наприклад, з президентом, ти автоматично перетворюєшся на ворога чи зрадника. Аналогічна ситуація і в нашому місті, якщо ти суперечиш, не погоджуєшся, або ще й критикуєш позицію влади, зокрема, міського голови – ти автоматично стаєш ворогом і зрадником. Нетерпимість до поглядів інших людей породжує взаємні звинувачення, тотальну недовіру і чим далі, тим більше ці протистояння і суперечки виливаються в публічний простір та стають надбанням широкого загалу. Виходить, замість того, щоб розібратись спокійно, запросити всіх до діалогу, вислухати різні погляди і думки, знайти компроміс чи, принаймні, спробувати це зробити – у нас все перетворюється на війну. На опонентів вішають ярлики ворогів, починають поливати брудом, звинувачувати у відсутності «командної» роботи, у непрофесіоналізмі тощо.

Направду більшість з конфліктних ситуацій можна було б розв’язати на самому початку, аби було бажання дослухатись до інших. Якщо людина переконана у тому, що завжди права тільки вона одна, і тільки її думка і переконання мають право на існування, це свідчення слабкості. Якщо ж така людина ще й має владу – це вже трагедія. Такі люди завжди діють тільки за своїми правилами та розумінням, принижуючи гідність всіх решти. Колись Вольтер сказав своєму опоненту: «Я не поділяю ваших поглядів, проте я готовий померти за те, щоб ви мали право їх озвучити». Це – основа демократії і цивілізованого суспільства, а взаємоповага і виваженість у наших висловлюваннях і діях – найкоротший шлях до взаєморозуміння.

Рік тому моє уявлення про роботу депутата суттєво відрізнялось, настрій був оптимістичним і здавалось, що найбільша проблема – робота системи влади та умовні «вороги». Зараз найбільшою проблемою я вважаю непорозуміння і відсутність комунікацій серед так званих «друзів». Закритість у прийнятті рішень, поділ всіх на «своїх» та «чужих», нетерпимість до думки опонентів розхитують стан справ у місті і ведуть до посилення конфліктних ситуацій та загальної конфронтації.

Напередодні річних звітів перед виборцями хотілось би звернутись до усіх гілок влади –  виконавчої та депутатів із закликом відкинути амбіції, переступити через особистісні образи, включити холодний розум та спробувати відновити діалог. У нашому місті достатньо проблем і негараздів, для вирішення яких необхідно консолідувати зусилля. Відновити комунікацію та запросити до діалогу всі сторони, надати можливість їм пояснити свої позиції та вислухати всі аргументи з повагою і терпінням – все це може здаватись складною задачею, проте це необхідно зробити.

Маю надію, що міський голова Олександр Супрунюк бодай зробить спробу повернутись у конструктивне русло та відновити спілкування з рештою міської ради. Для цього треба не так вже і багато – запросити до себе усіх, з ким у нього останнім часом виникають конфлікти і непорозуміння та спробувати вислухати та почути всіх опонентів, не сприймаючи їх виключно, як ворогів. Недостатність інформації породжує сумніви та недовіру, тому варто не тільки вислухати, але і пояснити свою позицію та вчинки іншим. У суперечці народжується істина, ми всі дорослі, свідомі люди і у всіх нас достатньо розуму, щоб знайти компроміс. Було б бажання.

Наталія КОВАЛЬ, депутат Хмельницької обласної ради