yayaya

         На фото: Олександр Веремійчук з однодумцями під час цьогорічного сходження на Казбек

 

Любов до гір прокинулася в душі Олександра Веремійчука з невеличкого села Шатерники Славутського району Хмельниччини несподівано. Адже околиці, де підростав, – суцільна рівнина. Він, дитина, викохана колосистими полями, лісами та лугами, відкрив для себе альпінізм уже у досить зрілому віці.

Нині ж не лише сам успішно долає найстрімкіші гірські вершини, а й вчить скелелазінню дітей. Його вихованці є  чемпіонами України у цьому непростому виді спорту.

Якби мені хтось колись сказав, що не уявлятиму без вершин свого життя, я б не повірив, – щиро зізнається Олександр Веремійчук. – Бо в дитинстві у горах ні разу не був. А от пізніше, з колегами по роботі, ми частенько їздили в Карпати на відпочинок. І мене затягнуло.

У повсякденному житті він – начальник дільниці енергоремонтного підрозділу Хмельницької атомної електростанції. Робота надзвичайно відповідальна. Як вдається поєднувати її з таким екстремальним хобі, для мене – загадка.

Перші сходження були на Петрос (2020 м) та Говерлу (2061 м). Потім

Олександр Веремійчук разом з друзями почав відкривати для себе гірський Крим. Згадує свою першу двотижневу мандрівку по тамтешніх каньйонах, як у «зв’язці» (підіймався з товаришем у парі) потрапив у негоду й не міг зрозуміти: напарник, що йшов вище, встигнув зачепитися за скелю льодорубом чи ні. Від цього ж залежали їхні життя. Все обійшлося благополучно, але коли чоловіки повернулися в табір, Олександр довго не міг й слова із себе видушити – настільки серйозне пережив потрясіння.

За плечима у Веремійчука вже не одна вершина. Нещодавно він у складі групи українських альпіністів повернувся з Кавказу, де підкорив Казбек (5033 м, Грузія). Має у своєму активі успішне сходження на Ельбрус (5642 м, Росія) та пік Леніна (7134 м, Киргизія). Про кожну мандрівку скелястими хребтами розповідає з неймовірним захопленням.

Олександр Веремійчук розуміє всі ризики, проте зізнається, що жити без гір не може. Він готується до наступного надзвичайно екстремального сходження. Який це буде пік, тримає у секреті. Та показує жовто-блакитний прапор, з яким підкорив усі попередні вершини. Вірить, що розгортатиме його знову і знову!

А ще він – керівник «Клубу альпінізму та скелелазіння», що працює в місті Нетішині з 2012 року. Зумів згуртувати навколо себе талановитих школярів, возить їх на змагання, що проходять у нас в державі та за кордоном. До речі, двоє його учнів уже стали чемпіонами України зі скелелазіння у своїй віковій категорії.

Джерело – https://perspekt.org.ua/news/atomnik-pidkoryue-girski-vershini-z-ukrainskim-praporom-u-rukah