yayaya9Вчителі нарікають на складне програмне забезпечення

Було це на початку 2016 року, під час п’ятої сесії міської ради. Тоді між депутатами “Самооборони” і міським головою розгорілась, мабуть, перша гостра дискусія. Стосувалася вона доцільності виділення 1,2 млн. гривень на придбання лінгафонних кабінетів для чотирьох шкіл міста. Щоправда, завдяки старанням освітян під час закупівлі вдалося зекономити 200 тисяч гривень.

За іронією долі, саме на тій сесії міський голова Олександр Супрунюк, коли йшлося про обладнання в лікарню, сказав: “Можна закупити найсучасніше обладнання, а потім ним горіхи колоти”, мовляв, повинні бути навчені люди, які б могли користуватися ним. І хоча говорилося про медичне устаткування, проте саме так можна було б сказати і про придбане обладнання у лінгафонні кабінети, адже, за словами учнів, ним досі ніхто не користувався.

Школярі розповіли, що іноді проводять уроки англійської у лінгафонних кабінетах, проте комп’ютери жодного разу не вмикали.

yayaya11У навчальних закладах нам повідомили, що програмне забезпечення доволі складне, і вчителі-філологи не можуть самостійно у ньому розібратися. Мовляв, після встановлення обладнання представник фірми-виробника даного програмного забезпечення провів двогодинний семінар для вчителів, але цього було недостатньо. Тож педагоги змушені самостійно, в позаурочний час, опановувати інновації.

 

На запитання, чому діти не користуються комп’ютерною технікою, начальник управління освіти Василь Мисько відповів: “Якщо діти на уроці бачать, що вчитель уникає користування обладнанням, вони повинні звертатися до директора чи

профільного заступника. Бо хто, як не директор, завуч, заступник з навчальної частини бачить конкретну проблему. Крім того, дитина не знає змісту програми, методів викладання предмету, їй, власне, це і не потрібно знати, головне, щоб на уроці було цікаво. Звичайно, якщо це старші учні, вони можуть оцінити: чи краще використовувати обладнання, чи можна обійтися словесним спілкуванням.

Проте, можу запевнити, що згідно з планами роботи навчальних кабінетів, які подали мені керівники закладів, використання таких навчальних приміщень максимальне. Маючи відповідне технічне забезпечення, учитель зобов’язаний сповна застосовувати його в сучасному освітньому процесі”.

Коли ми повідомили головному освітянину міста про те, що вчителі не можуть розібратися у програмному забезпеченні, Василь Миколайович сказав: “Я вперше чую про дану проблему. Вчителі не зверталися про те, що їм не вистачає компетенції щодо роботи з цим обладнанням. Учитель сам має давати собі раду, ставити директора до відома. Це я буду вирішувати з керівниками закладів. Крім того, у нас в методкабінеті є спеціаліст, який має фахову підготовку в частині використання програмного ресурсу. Тож спільно будемо вирішувати це питання”.

yayaya3Думаю, ні для кого не секрет, що освітяни, як і загалом працівники бюджетної сфери, не завжди вголос говорять про існуючі проблеми або висловлюють свою незгоду із рішеннями керівництва, адже кожному дорога його робота. Проте варто було б звикати, що в нас не тоталітаризм, і “зверху” не завжди видніше…

Олена МАТРОСОВА

джерело – Пост громадського контролю