вербицька букетОсобистості

Оригінальне захоплення Марії Вербицької – до смаку не лише нетішинцям

Невгамовна та активна містянка не втомлюється дивувати

Деталі – у публікації Газета “Пост громадського контролю”.

Ще рік тому молода жінка, мама двох донечок, власниця невеличкої крамниці кави та чаю не уявляла, що її невинний експеримент у вигляді їстівного букета для подруги, стане перепусткою до нового, творчого етапу в житті.

вербицька дерева

Про коріння та освіту

Пані Маріє, насамперед розкажіть трішки про себе, де народилися, зростали?

– Я навчалась у нетішинській школі №3. Моя мама з Нетішина, бабуся, прабабуся теж, тому, можна сказати, що я цілковито корінна жителька нашого міста. Хата моїх бабусі та дідуся стояла на тому ж місці, де нині знаходиться готель «Горинь». Та верба, яку років зо п’ять тому зрізали, була у плоті їхнього колишнього двору. А батьки мої проживають зараз на вулиці Снігурі. Власне, ми з сім’єю теж там будуємося, а поки мешкаємо в гуртожитку. Заміжня, маю двох донечок Дашу та Яну, 12-ти та 5-ти років.

Де здобували освіту? Чи працювали за фахом?

– З відзнакою закінчила Рівненський Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Водне господарство». Отож, я – інженер-гідротехнік.  Починаючи з другого курсу, займала активну громадянську позицію, була заступником голови профкому студентів, від університету їздила на конференцію в Польщу (м.Люблін) на Дні України в Польщі тощо. За професією не працювала. Відразу після університету вийшла заміж за військовослужбовця.

Карєра

– З чого починали свій шлях до власної справи?

– Починала з продавця канцтоварів в «Офіс-центрі», потім пішла в декретну відпустку. Далі була менеджером з реклами від рівненської фірми поліграфічних послуг ТОВ «Брегін». Під час мого другого декрету з чоловіком вирішили відкрити свою справу, власне, він був ініціатором. Оскільки я дуже полюбляю різні види чаїв та кави, вибір був очевидним. Три роки тому ми відкрили крамницю кави та чаю «ZAVARKA».

– Наскільки успішно просуваються справи?

– На даний час, це здебільшого не бізнес, а виживання. Люди збідніли, не всі можуть дозволити собі хороший чай чи каву.

Хобі як бізнес

вербицька букет1– Як розпочалась історія з їстівними букетами?

– До нас у місто приїжджала комік-група «Вар’яти», лідером якої є шоумен Сергій Притула. Я тоді підписалася на його сторінку у «Facebook». Там, після кожного концерту, він лишав відгук про місто, яке відвідав: як його зустрічали, чим пригощали тощо. Я уважно слідкувала за його дописами, дуже чекала відгуку про Нетішин. Довго він про нас нічого не писав… Натомість, натрапила на його пост про Луцьк. Він хизувався букетом з овочів від фанатів. І той незвичайний презент запав мені в душу… А через кілька днів випала нагода власноруч створити подібну красу, – у моєї подруги був день народження. Зайшла в Інтернет, а там їх,.. ого-го, яких тільки не має – очі розбігаються. Подивилася відеоуроки і зробила свій перший невеличкий букет з ковбаси, цибулі, помідорів чері, перцю та зелені. Подарувала його іменинниці, гості були вражені, всім дуже сподобався мій експеримент. Світлину букета подруга виклала в «Instagram» та «Facebook», їй почали писати: «Де ти такий взяла? Ми теж хочемо». Вона запитала дозволу дати мій номер телефону – я погодилась. Звісно, спочатку замовлення отримувала зрідка, проте згодом їх кількість зростала. І, фактично, рік тому звичайне хобі перетворилося на невеличкий бізнес.

– То перший букет був вдалим?

– Він був непоганий, але не такий гарний як ті, що я роблю зараз. Тому що рука вже набита, добре знаю, які компоненти краще обрати, як їх вигідно поєднати. Я вже не дивлюся на продукти як на товар, я дивлюся на них як на складники свого букета. Іноді помічаю інгредієнти, на які ніколи не звертала уваги, а вони, виявляється, мають надзвичайно гарний вигляд у композиції.

Як, власне, народжується шедевр?

– Компоненти я закуповую за годину до того, як має створюватись букет. Його роблю годину, не менше. Усе залежить від кількості інгредієнтів та складності композиції. Під час замовлення обов’язково уточнюю годину, на яку він має бути готовим. Тоді людина підходить чітко на свій час і отримує свіжий букетик. Якщо ж букет везуть далеко, то це теж додатково обговорюється, підбираються спеціальні нешвидкопсувні продукти.

Де, окрім Нетішина та околиць, встигли скуштувати ваші авторські набори смакоти?

– Похвалюсь, мої букети вже смакували і в Тернополі, і в Хмельницькому, навіть до Москви везли. Останній вийшов дорогий, був увесь із сиров’ялених продуктів. Дорога була неблизька, але людина хотіла здивувати своїх рідних, і їй це вдалося. Ще знаю, що в Шепетівці моє творіння дарували депутату Верховної Ради. Взагалі-то, я не надто допитуюсь, кому замовляють букет, але якщо люди розповідають, то цікавлюсь, чому б ні.

Яка ціна такого оригінального презенту?

– 25 гривень упаковка і 100 гривень робота. Це за те, що я побігаю, все скуплю, складу. Іноді роботу оцінюю й дешевше, коли бачу, що часу та сил доклала небагато, зазвичай це цукеркові композиції. А буває роботу оцінюю й у 200 гривень, коли просять, скажімо, з самого рання, не в робочий час, і доводиться робити все в стиснені терміни й удома.

Дитячий букет з роботою може вартувати 230 – 400 гривень, фруктовий, приблизно, так само. М’ясний – близько 500 гривень. Влітку ціни трохи нижчі, оскільки овочі та зелень доступніші.

  Чи маєте улюблені творіння?

– Взагалі, люблю, коли кажуть суму і дають волю моїй фантазії. Такі букети виходять справді особливими. А найулюбленішим є, мабуть, мій перший букет з варених раків.

Можливо, є історії, пов’язані з букетами, які закарбувались у пам’яті?

– Було замовлення, яке мене особливо зворушило. Не маючи змоги привітати маму з днем народження особисто, син зробив їй сюрприз, і замовив букет з доставкою додому. Двері мені відчинив чоловік і вийшла невисока жіночка на милицях, яка дуже соромилась. Так приємно було бачити її щасливі очі, повні сліз, що я сама в той момент розчулилась.

Одній бабусі на 80-річчя замовили букет із ковбаси. Ювілярка настільки була вражена подарунком, що сфотографувалася з ним, аби в селі показати фотокартку, які нині букети роблять.

А ще було замовлення для дідуся на композицію з вареної ковбаси. Продукт швидкопсувний, тому я трохи опиралася, та все ж, мене вмовили. В результаті, іменинник був розчулений до сліз, бо в подарунок отримав усе, що дуже любить.

Окрема історія – це дитячі букети. Мою доньку на день народження запросив знайомий хлопчик, і я запитала у його мами, що краще подарувати, а вона мені ще відповіла: «Ти така цікава… Він від вас букета чекає». Бачили б ви іменинника, коли той отримував подарунок з вигуками: «Це все мені? Це все можна?» (сміється, – Авт.).

Хоча, відверто, я дуже втомлююсь, коли складаю букети. Але те, як сприймають їх люди, надзвичайно мене «заряджає». Це такий позитив – словами не передати.

Який букет мрієте зробити?

– У планах – букет із відкритих сиров’ялених продуктів. Адже є своя краса у тому розрізаному м’ясі та ковбасі. Також мрію створити композицію з сувенірного елітного алкоголю. Хотілося б використати до 15-ти різних видів, але асортимент таких напоїв у наших магазинах обмежений.

– Скільки букетів вийшло з «кузні» Марії Вербицької?

– Однозначно, більше сотні. Замовляють, переважно, на вихідні. 2-3 букети в день. Найбільше було перед святом Покрови – аж 7 букетів. Пам’ятаю, це було дуже важко, я так втомилася, ніби переносила машину цегли.

Де черпаєте натхнення?

– Я підписана в «Instagram» на багатьох дівчат, які давно цим займаються, з Вінниці, з Києва, з Острога є дівчинка, у якої ну дуже класні роботи. Буває, доводиться відштовхуватися від того, що принесли замовники, тоді складніше. Тому наполягаю, аби продукти купувала особисто я, або спільно з замовником, все-таки я краще знаю, що буде гарно в букеті.

Громадська діяльність

Ви така активна не лише в роботі?

–  Є таке. Я активна вдома, в компанії, з друзями, з дітками, всюди.

 Неодноразово бачили ваше прізвище серед тих, хто бере посильну участь у житті міста, часто порушуєте проблеми саме старої частини Нетішина…

вербицька люк– Я не стою осторонь різноманітних акцій. Брала участь у проекті «ЛюкАрт» – власноруч розмалювала люк неподалік банку «Аваль», долучилась до висаджування дерев Гінкго білоба поблизу «Нашого краю». Свого часу була членом комісії на виборчій дільниці в старій частині міста. Завдяки моїм регулярним дописам у «Facebook», влада звернула увагу на проблеми старої частини міста: закрили небезпечний каналізаційний люк на тротуарі, вирішили питання аварійної автобусної зупинки, пришвидшили встановлення дитячого майданчика…

 Чітку позицію ви мали і щодо пропозиції перейменування частини вулиці Набережної на честь першого директора ХАЕС Олексія Троценка.

– Таке рішення тягнуло б за собою чималі витрати з міського бюджету, навіть виготовлення табличок на будинки – це вже кошти. По-друге, це великі проблеми для прописаних на тій вулиці містян. Торкалося це й мого будинку, тому мовчати не стала – почала збирати підписи проти такого рішення. Я поважаю вклад О.Троценка в розбудову нашого міста, тому натомість запропонувала найменувати парк чи сквер на його честь, таким чином не завдаючи клопоту людям. Я назбирала 50 підписів проти перейменування вулиці і за найменування парку, та надіслала їх на адресу Нетішинської міської ради. Це колективне звернення взяли до уваги, як результат – є вже остаточне рішення виконкому про найменування парку.

Про мрії та наміри

Які маєте плани на найближче майбутнє?

– Кортить потрапити на майстер-класи дівчат, на сторінки яких я підписана в соцмережах. Там справді унікальні роботи. Зараз, окрім букетів, набувають популярності і подарункові бокси (коробки) – набори сюрпризів, витриманих за певною тематикою. Я тільки починаю це освоювати. Хочеться вдосконалювати свою майстерність.

Як щодо авторського майстер-класу?

– Ой, ви що, я сама ще тільки вчусь. Стільки всього не знаю. Хоча не зарікаюсь, можливо, в майбутньому, якщо будуть охочі повчитися, поділюся своїми знаннями.

Дозвілля

Яких традицій дотримується родина Вербицьких?

– Ми – християни. Святкуємо Різдво, їздимо до батьків на усі Святі вечері. Взагалі, вважаю, що поки батьки живі, потрібно якомога більше часу проводити разом. Так само й на Пасху. Освячуємо яблука, воду. На Водохреще чоловік купається. Я одного разу теж пірнала в холодну воду, але трішки не дотрималася правил, захворіла. Незважаючи на це, в майбутньому планую ще скупатися в льодяній воді.

Як відпочиваєте?

– Проводжу час з друзями. Читаю. Дуже подобається сучасна українська письменниця Люко Дашвар, один з найулюбленіших романів – «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте. Люблю ходити в кіно, щоправда, віддаю перевагу 2D, а не 3D. Обожнюю подорожувати. Рік тому вперше їздила в Карпати, емоції від гір просто зашкалюють. Були і в Косино, і в Берегово. За кордоном, на жаль, поки що не довелося побувати.

Настанови початківцям

Чого б побажали тим, хто тільки мріє про власний бізнес?

– Не боятися діяти. Краще спробувати і шкодувати, аніж не спробувати і шкодувати. В такому разі, ти маєш власну думку, досвід, і знаєш – твоє це чи ні. Я маю улюблену приказку: «Як можна сказати, що борщ не смачний, якщо ви його не скуштували?». Дізнаватись щось нове – це завжди цікаво.

Джерело – Катерина ДРАГАНЧУК, “Пост громадського контролю” №2, лютий