Архіви для 11.04.2018

Наталія Горбова: «Щаслива, що маю улюблену роботу, чудову сім’ю та можливість мандрувати»

Викладач вокалу з 35-річним професійним досвідом з дитинства вирізнялась музикальністю

Деталі – у публікації Газета “Пост громадського контролю”.

Наталія Горбова – викладач-методист, завідувач вокально-хорового відділу Нетішинської школи мистецтв, педагог, якого не потрібно рекламувати містям. Її учні – відомі вокалісти не лише на теренах рідного міста, а й далеко за його межами.

Зазвичай в  інтерв’ю місцевим ЗМІ Наталія Геннадіївна гордо ділиться успіхами своїх вихованців і скромно мовчить про своє становлення як педагога та музиканта. «Пост громадського контролю» вирішив трішки порушити «традицію» і познайомити читача з Наталією Горбовою передусім як з непересічною особистістю.

Сторінками біографії

– Наталіє Геннадіївно, де народилися? Зростали? Здобували освіту?

– Народилася у мальовничому місті на Волзі – Ярославлі (Росія), у родині інженерів. З відзнакою закінчила Кубанський інститут культури (нині – консерваторія) за спеціальностями «Вокал» та «Хорове диригування». З 1983 по 1987 роки працювала у Ростовському музично-педагогічному училищі (м.Ростов Великий) викладачем по класу вокалу, а згодом і заступником директора з навчально-виховної роботи.

– Змалку тяжіли до музики?

– Так. Почала займатися вокалом з чотирьох років. Мене ще дитиною виділяли з-поміж інших. Викладачі дивувалися, звідки у мене такий голос. Мама казала, що від прадіда, хоча сама, незважаючи на свою технічну спеціальність, теж була доволі музикальною людиною.

–Які цінності були у вашій родині?

– Батьки завжди намагалися мені показати якомога більше цікавих міст та місць. Адже вважали, що враження та спогади – безцінні, вони назавжди залишаються з тобою, на відміну від матеріальних благ. Тому я теж схиляю своїх учнів, аби вони їздили на всеукраїнські та закордонні конкурси, фестивалі – бачили світ.

–Як потрапили до Нетішина?

– Не секрет, що станцію будували фахівці з усього Радянського Союзу. Мій чоловік Юрій – тоді молодий інженер, за розподілом від інституту потрапив до Нетішина. Я поїхала з ним. Уже 30 років ми проживаємо та працюємо тут. Пам’ятаю, як розбудовувалося місто, як вперше побачила атомну станцію, як закохалась у цей чудовий край…

– Чоловік працював на ХАЕС, а як у вас складалося з роботою?

– Починала працювати я в Палаці культури. Потім, на запрошення першого директора, тоді ще музичної школи, Анатолія Сиваківського, перейшла на посаду викладача хорового відділу. Створила перший у закладі хоровий колектив «Класік-хор», який отримав звання «зразкового». З цим колективом багато подорожували, були лауреатами обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Взагалі, з ним пов’язаний доволі великий пласт роботи у Школі мистецтв.

У 2004-му році було створено вокальний відділ. Зараз у мене вокальний клас – солісти та колектив «Дитяча опера». Можу сказати, що я займаюсь тим, що дуже люблю. Ставлю дитячі вистави, опери.

До слова, у квітні плануємо до показу чергову прем’єру – виставу “Ангел-бебі: солодка історія”, це спільний проект зі студією «Серпантин», такий собі синтез вокалу і хореографії. Приходьте – буде цікаво.

Читати далі >