собаки зліПро собаче життя у Нетішині

Місцева влада застрягла в совку, а собаки – в «лайні»

Деталі – в публікації Газета “Пост громадського контролю”.

Після виходу у світ грудневого випуску нашої газети до редакції посипалися телефонні дзвінки. Читачі обурювалися, мовляв, як таке могли допустити, що на сесії прийняли рішення про заборону підгодовувати тварин-безхатьків?! Зима ж надворі! Тут рятувати потрібно тварин, а не глумитися! «Чому ви особисто не встали і не заперечили цьому свавіллю?! – каже мені постійна читачка. Пояснюю жінці, що виступити можна лише з дозволу, якщо заздалегідь записався, тут навіть депутатам мер дає слово вибірково, хоча й порушує цим закон.

Отож, пересічні містяни уявляють собі ідеальну модель взаємодії влади з громадою. Проте насправді демократією у нутрі місцевої влади і не пахне, система правління швидше нагадує феодальний лад. Який це має стосунок власне до собак? Читайте далі.

Чи дають нетішинці харчі собакам?

собаки до тексту1Чергове популістське рішення прийнято – галочку поставили. Тварини стерплять все. Собаки – це мабуть частина отієї «особливо важливої роботи», за яку мер собі ставить щомісяця по 300 відсотків премії. Ось так нагальні міські питання «вирішуються» упродовж років. І логіка мера за ними залізна: чим довше над цим «працюю», тим більше зусиль докладаю. Десь я вже таку логіку зустрічала, коли керував учитель.

Чи ж почали насправді містяни морити голодом собак? На щастя, ні. Більше того, дітлахи на заколядовані гроші купували чотирилапим харчі, аби допомогти їм перебути зиму. То як батькам виховувати дітей? Заборонити годувати тварин, як того вимагає бездушна ница міська влада чи все ж таки вчиняти за велінням серця?

Судячи з масових дописів у «Фейсбуці», нетішинці вирішили не зважати на рішення сесії, та продовжують давати харчі чотирилапим безхатькам.

Ось тут мені можуть закинути, що через підгодовування біля під’їздів собаки нападають на перехожих, принаймні, мер полюбляє на цьому спекулювати. Але мушу заперечити. Собака може нападати, або ж бути спокійним незалежно від того, підгодовують його чи ні. Я собак не підгодовую і намагаюсь здалека обходити їхнє товариство. А ось мою дитину завжди чекає під під’їздом рудий пес, і проводить його на заняття, а потім сідає на порозі і тужливо дивиться крізь засклені двері та чекає, коли малий повертатиметься додому. Для мене такі походеньки утрьох – суцільний стрес, адже собака кидається на всіх перехожих і на всі зустрічні машини, і я щоразу хвилююсь, аби з нею через це не сталося нічого лихого. Ну і, звісно, за тих людей, яких вона обгавкує. Який я з цього зробила висновок? Собака – істота соціальна, і навіть незважаючи на те, що її хтось образив чи познущався, вона все одно прагне бути другом, поруч із людиною. То чому мені навчати дитину? Як дотримуватися безглуздих рішень влади чи як піклуватися про чотирилапих мешканців вулиці?!

Дівчинка в сльозах та «свій-дворовий» пес

собаки зграяАле ситуації бувають різні. Не так давно прямувала після 9 ранку по своїх справах у ЖКО. Чомусь вирішила не йти дворами, й пішла алейкою вздовж Шевченка у напрямку старого млина. Коли наближалася до Шевченка,10, то звернула увагу на людину у центрі зграї собак. Коли підійшла ближче, то побачила, що це дитина, дівчинка років восьми. Вона гірко плакала в гущі розлютованих псів. Щоправда, дитину собаки не кусали, але гризлись між собою. Мене дуже здивувало, що повз проходили люди і ніхто не запропонував дитині поміч. Взагалі-то я собак боюсь, і мені довелося спочатку перебороти власний страх, відкласти на потім особисті справи та взяти за руку налякану дівчинку.

З’ясувалося, вона йшла на заняття у басейн, я її повела, а собаки не відставали, тільки дорогою до їхнього товариства приєднувалися інші чотирилапі, таким чином собача зграя зростала. Собаки привели дитину на поріг спорткомплексу. Чому не давали їй спокою? Бо зі слів дівчинки, серед них була «її собачка», тобто дворова з її під’їзду, мала її дуже любить і дуже хвилювалася за «свою собачку», щоб її не покусали. І після цього сказати дитині, що тварин не можна годувати? Чи, ще гірше – стріляти, труїти чи виловлювати собак на очах у дітей?!

Але бездушні люди приймають такі ж бездушні рішення, покликані не вирішити проблему собак, а поквитатися з ними.

Комунальники звітують про «одну собаку»

Варто згадати і про інший бік медалі. Бувають випадки, коли люди стають жертвами нападів собак, ще жахливіше, коли це діти, котрі зазнають на все життя не лише фізичних травм, а й моральних.

5-го грудня 2018 року депутат попередніх чотирьох скликань Петро Шелепало звернувся до директора КП «Благоустрій» Віктора Кондрацького з наступним листом: «Сьогодні, 5 грудня, о 10.35 мені довелось бачити нашестя собак поблизу пошти, які нападали на людей і неможливо було від них врятуватися. Напад на себе відчула молода мама з коляскою, пенсіонер та велосипедист. Мені довелось на деякий час попереджати перехожих – дорослих та дітей, аби були обережні і обходили без необхідності будівлю пошти. З розмови із жителями по Курчатова,1 дізнався, що зайти у вечірній чи ранковий час у приміщення неможливо через присутність собак.

Громада міста занепокоєна таким станом речей, тому просить вас втрутитись у цю складну ситуацію задля безпечного і спокійного пересування нетішинців у межах міста.

Вже давно ця проблема в місті не вирішується, настав час побудувати притулок для собак і зробити наше місто привабливим та безпечним для нетішинців».

собаки до тексту

Аж надто лаконічна відповідь надійшла 17 грудня Петру Івановичу за підписом очільника «Благоустрою» Віктора Кондрацького: «Розглянувши ваш лист щодо безпритульних собак, повідомляємо наступне. Під час планового відлову безпритульних тварин 12.12.18 року на просп.Курчатова виловлено одну собаку. В подальшому відлов безпритульних тварин за вказаною адресою буде проводитися згідно з графіком відлову (щосереди) та згідно із заявками мешканців міста».

Ось така типова чиновницька відписка. Проте подібні звернення містян дуже полюбляє мер, у таких випадках він завжди згадує евтаназію, кидає завчену фразу: «Місто має бути для людей, а не для собак», і зі спокійною душею продовжує заробляти 300 відсотків до окладу «за особливо тяжку роботу».

Не зрозуміло лише одне: чому щоразу владці ставлять питання ребром: «або люди – або собаки», замість того, щоб напрацювати алгоритм комфортного співіснування людей і дворових тварин. Як показує практика інших міст, такий існує.

В Шепетівці – будки, в Нетішині – голод

Приблизно в той час, як у Нетішинській раді приймали принизливе рішення, запозичене істориком-мером у далекому совку, у Шепетівці волонтери, заручившись підтримкою комунальників, у місцях скупчення собак порозташовували комфортні теплі будки, які допоможуть чотирилапим подолати зиму.

Загалом наразі у багатьох містах України – і великих, і малих, будуються притулки для бездомних тварин – затишні, зручні та естетично привабливі.

Дивує й те, що політична сила «Воля», до якої належить міський голова із командою, у всеукраїнському масштабі проводить гучні піар-акції у підтримку безпритульних тварин, де пропонують сучасні варіації вирішення питання. Але нашому очільнику та депутатам це нецікаво – їм зручніше борсатись у совковому болоті.

Джерело – Руслана ЧЕРНЮК, Газета “Пост громадського контролю”, січень, №1 (121)