гриценко1Гриценко як шанс рухатися вперед

Вчинок Садового змусив багатьох переглянути позиції

Деталі – у публікації Газета “Пост громадського контролю”.

Президентська кампанія-2019 разюче відрізняється від попередніх. Найперша відмінність – вона, як ніколи, непередбачувана і нагадує трасу «Формули-1». Кількість охочих зайняти президентське крісло – рекордна, і це при тому, що країна в умовах війни і її потрібно виводити з економічної кризи, а це, передовсім, зруйнувати усталену олігархічну систему, за якою стоять шалені гроші, нечувані зв’язки і всеохоплююча кругова порука.

Наступна «особливість» – кандидат «не з тієї опери» під кодовою назвою «зе», який порвав усі рейтинги всупереч тому, що і гадки не має, що таке «політика» і зовсім не уявляє, що з нею, політикою, робити.

Прикро, що поки українська земля не виростила сучасного гетьмана, за яким без вагань стала б більшість наших співгромадян. Але маємо й те, що, безумовно, радує  – є в Україні політики, здатні приборкати власні амбіції заради майбутнього держави – і це довів Андрій Садовий, який, знявши свою кандидатуру, додав гарного шансу Анатолію Гриценку впевнено торувати дорогу до другого туру перегонів. Ну а далі – «як карта ляже».

Було 88, стало – 39

Майже дев’ять десятків – такою на початку була кількість тих, хто забажав очолити українську державу. Проте половина з них відсіялась – Центральна виборча комісія відмовила у реєстрації чи то з причин прогалин у оформленні документів чи забракло фінансів, аби сплатити грошову заставу у розмірі 2,5 мільйона гривень, які, до речі, до власника не повертаються.

Проте й серед зареєстрованих ряди претендентів на «булаву» помітно поріділи. Так, з тих чи інших причин зійшли з перегонів уже згаданий Андрій Садовий, а також Дмитро Добродомов, Дмитро Гнап, Сергій Кривонос та Євген Мураєв. Відтак, у офіційному списку залишилося 39 кандидатів у президенти, хоча всі розуміють, що більшість із них – технічні і справжні «бої» очікують на п’ятеро-шестеро з-поміж них. Ну а учасників другого туру прогнозувати – взагалі справа невдячна.

Що зробив Порошенко і чого вже не зробить

До чинного Гаранта Петра Порошенка електорат ставиться по-різному. І говорити, що він нічого не зробив, було б несправедливо. Тим паче, що таки зробив – і армія стала обороноздатною, і зовнішня дипломатія на рівні, і безумовним проривом є повернення до витоків української церкви, і гарний стрибок спостерігаємо у розвитку саме української культури та мови, до чого не доклав зусиль жоден із попередніх президентів. Цей список можна продовжувати, але напрошується цілком логічне запитання: чи спроможний Порошенко вирішити проблеми, які на часі, і які практично не зрушилися з мертвої точки за п’ятирічку його правління?! Це і корупція у владних органах. І засилля олігархічних кланів, яке гальмує розвиток держави. І правоохоронна та судочинна системи, що перебувають під каблуком у грошових мішків, які переважно у паразитичний спосіб висмоктують свої статки з державної казни. За ці роки ми бачили різні шоу з «серцевими нападами» таких чиновників, винесенням їх на ношах у непритомному стані, багато з них і інвалідні візки приміряли, проте покарання не поніс жоден, і навіть прізвища деяких ми бачимо у списку кандидатів на президентське крісло.

І на цьому тлі простежується справна робота судочинної системи щодо простих громадян. Ось один із свіжих прикладів. Нещодавно на Хмельниччині два роки тюрми отримала фельдшерка сільського ФАПу. За «шахрайство» і «розкрадання». Жінка взяла відпустку і подалася на заробітки, з певних причин повернулася на роботу на тиждень пізніше, аніж було потрібно, і ці дні занесла собі до табелю та отримала за них заробітну платню. Як результат – «щиросердне розкаяння», «співпраця зі слідством», «повернення тисячі гривень до державної казни», «грати і заборона медичної практики». Блискуче спрацювали судді. Ось тільки пересічні громадяни, судячи з коментарів у соцмережах,  зовсім не розчулились з такого «героїзму», не заплескали в долоні, а перейнялись до жінки співчуттям. Бо на тлі масового мільйонного розкрадання державних грошей покарання фельдшерки, яка змушена під час відпустки їхати на заробітки, нагадує совєцькі закони «трьох колосків», коли опухлим від голоду людям забороняли збирати розсипану в полі пшеницю і якщо заставали за таким заняттям – проторили до тюрми.

Крім того – економіка тупцює на місці, слабко розвивається виробництво, тому левова частина працездатного населення України піднімає економіку тієї ж Польщі, працюючи на тамтешніх заводах і фабриках, у сферах туризму, громадського харчування тощо. У нашій країні тим часом множаться статки олігархів і держчиновників на тлі масового зубожіння переважно громадян пенсійного віку.

Дійсно, справедливо кажуть, що Порошенко суттєво зміцнив армію, недопустив подальшого розгортання війни на решті території України, завдяки чому 80 відсотків населення про війну лише чують з телевізора, бо вона їх не торкнулась. Але така війна затягнулась на 5 років, вона вже забрала сотні тисяч життів і кінця її не видно. Про загарбаний Крим переважно згадують татари, які втратили Батьківщину і які прагнуть повернення. А ситуація, що склалася в Одесі, говорить про те, що російський монстр  продовжує запускати в Україну свої отруйні щупальця. І якщо це все і далі пускати на самоплив, то одного ранку ми ризикуємо прокинутися в московії.

Гриценко як шанс рухатися вперед

вибори заставка3

Наразі ситуація на виборчих перегонах суттєво відрізняється від тієї, що була на початку. Причини різні. Частина електорату переглянула свої позиції і відійшла від Тимошенко (міжнародні експерти припускають, що Тимошенко фаворитка Кремля), до Порошенка, що суттєво підняло рейтинги діючого Гаранта. Але після заяви Садового та зняття його кандидатури «на користь Гриценка» інша частина електорату Порошенка вирішила підтримувати власне Гриценка. Серед таких і багато людей з мого оточення. Не вбачаючи достатньої підтримки громадянами Гриценка, частина потенційних виборців була готова йти за Порошенком лише через те, аби не дати лідируючих позицій Тимошенко та Зеленському.

Але після меседжа Садового про об’єднання демократичних сил у 61-річного екс-міністра оборони, лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, якого сприймають як незаплямованого і чесного політика, з’явилися реальні шанси щонайменше вийти у другий тур. Багато з тих, хто досі вагався  щодо Гриценка, довірились словам саме «битого» політика Садового.

«Не знаю, що верзу, але щось верзу», – і такий є кандидат

Беззмістовна фраза «Гірше не буде» повела маси за зубоскальним кандидатом Зеленським. Особливо не переймаючись, що обіцяти, він, як свого часу «совєти», пообіцяв голодраному пролетаріату, що все буде, як вони скажуть самі. Це нагадує старий анекдот, коли чоловік вкотре ранком повернувся з гульок. Дружина запитує: «Де ти вештався, чому знову вдома не ночував?!». А благовірний, стомлений від гульбасу, відповідає: «Люба, вигадай цього разу щось сама». Ось і став вигадувати потенційний прихильник кандидата «зе», кого він поставить прем’єром, кого міністрами, кого – прокурором тощо. І так солодко в роті стало, ніби меду проковтнув. А ще «зе» пообіцяв, що війни не буде: «Як виберете президентом, наступного дня стану на коліна перед Путіним». Це те, за що українці віками борються, кров проливають, життя віддають?!

Це навіть гірше ніж ганьба! Виходить, у нас пів-країни дегенератів?!

Чи піду я до швачки шити костюм, знаючи, що вона ніколи нічого не шила? Чи не безглузде запитання? Звісно, що ні. А ось довірити цілу країну людині без жодного управлінського досвіду, виявляється, можна?!

Піарники Зеленського часто його порівнюють із президентом Америки Рональдом Рейганом, який до цього був актором.

Колишній посол США в Україні, директор Євразійського Центру Атлантичної ради Джон Гербст, який свого часу працював у команді Рейгана, сказав на це: «У них одне спільне – обидва вийшли з шоу-бізнесу. Але між ними величезна відмінність. Рейган був залучений у політику навіть у шоу-бізнесі, він був активний у профспілковій політиці, він був губернатором Каліфорнії, досвідченим політиком. Їх не можна порівнювати».

Щодо шансів Анатолія Гриценка вийти у другий тур, на думку Гербста, цьому можуть  сприяти серйозні помилки з боку Зеленського.

І такі вже є. Не так давно зірвало мережу відео зустрічі кандидата Зеленського з економістами та бізнесменами, у яких був шок: починаючи з його неохайної зовнішності та «дрес-коду», закінчуючи нерозбірливим мичанням у вигляді набору випадкових слів.

«Якщо обирати Гриценка або Зеленського, мабуть потрібно обирати Гриценка, – він, на мій погляд, не засвітився з фінансуванням від корупціонерів-крахоборів», – написав у Фейсбуці пересічний інженер з Кременчуга Василь Більченко.

… Врешті-решт, чудово, що ми не знаємо, хто переможе у виборах. Це, щонайменше, свідчить, що демократія в Україні таки є.

Джерело – Руслана ЧЕРНЮК, Газета “Пост громадського контролю”, березень, №3 (123)