єльява картиниАНТОНІНА ЄЛЬЯВА: «БАТЬКИ НАВЧИЛИ – ПРАЦЮВАТИ, ЯК ДЛЯ БОГА»

Її гобелени оселяються в душі

Деталі – в публікації Газета “Пост громадського контролю”.

У стінах Нетішинського краєзнавчого музею презентувалась унікальна персональна виставка гобеленів «Виткалася нитка золота» місцевої мисткині Антоніни Єльяви, роботи якої вперше вийшли на широкий загал.

Приємний подив, замилування, захоплення, – такі емоції читались на обличчях відвідувачів виставки від споглядання картин, виконаних у давній та складній техніці гобелену.

Від педагога, чиновника – до митця

єльява фото2

Для багатьох це було справді відкриття, адже Антоніна Антонівна відома та шанована у місті як педагогиня, чиновниця, хористка, а ось про захоплення гобеленами знали лише люди з її близького оточення. Однак вражені були навіть співробітники музею, яких, зважаючи на професійний досвід, уже важко чимось здивувати.

А ще мисткиня довела – розпочинати щось кардинально нове ніколи не пізно, адже вперше сіла за станок десять років тому, у п’ятдесят.

Звідки взявся гобелен?

Гобелен – слово, відоме чи не кожному, але у більшості з нас воно викликає асоціації з килимом з орнаментами у народному стилі. Загалом, так воно і є. За визначенням з «Вікіпедії», «гобеле́н — один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва, стінний безворсовий килим із сюжетною або орнаментною композицією, витканий вручну перехресним переплетенням ниток. Гобелени виготовляють із кольорових шовкових і/або шерстяних ниток окремими частинами, які потім зшивають між собою».

Мистецтво давнє, як сам світ, адже гобелени були ще у єгипетських царів.

Антоніна Єльява напрацювала у цьому напрямку власний стиль виконання, тому на її виставці були представлені міні-гобелени, шедевральні виткані картини, від яких очей не відвести. Вражає кольорова наповненість та сюжетна різноманітність, а також позитивна аура, яка виходить з цих картин та оселяється в душі кожного, хто споглядає ці рукотворні дива.

єльява картини 2

Із творчої та працьовитої родини

Антоніна Антонівна розповіла, що гобелен у її житті з’явився тоді, коли «почали стукати хвороби». Спонукала її до ткацтва молодша сестра Жанна – професійна майстриня, викладач вишивки в училищі мистецтв. З арт-терапевтичною метою дала станок. На раму набила цвяшків, натягла основу і сказала: будеш ткати! І ось до цього незнайоме тріо: станок, нитка і пальці взялись до роботи та народили першу картину «Квіти». Зараз тканих «дітей» у мисткині 23 – стільки різних за жанром робіт було представлено на виставці. Це при тому, що робота за станком надзвичайно марудна – максимум за вечір можна зіткати 4-5 сантиметрів полотна, за рік – до півтора метра.

З експозиції усміхалися споглядачам «Маки», «Мальви», «Розлите молоко», сім’я за вечерею, закохані під дощем, і навіть «ХАЕС у майбутньому». Від картин віяло теплом, добром та затишком.

єльява презентація

Антоніна Єльява повідала про свій родовід: дід мав золоті руки, працював з деревом, бабуся в’язала гачком. На все життя запам’ятала батьківські настанови: «Що б ти не робив, працювати треба, як для Бога».

Антоніна Антонівна зізналася: дуже хвилювалась перед виставкою, чи хоч будуть люди. Але сказала собі: «Якщо навіть ніхто не прийде, все одно ткатиму!». Та хвилювання були безпідставними. Виставка зібрала аншлаг. Співробітники музею зауважили: давно не бачили одночасно стільки відвідувачів. І можна впевнено сказати, що число поціновувачів новоявленого таланту лише множитиметься.

Джерело – Руслана ЧЕРНЮК, Газета “Пост громадського контролю”, січень, №1(133)