Архіви для 13.02.2020

Гинуть солдати

На словах – «мир», а в реаліях – домовини

Деталі – у публікації Газета “Пост громадського контролю”.

Тут доречно перефразувати народне прислів’я: «Скільки не кажи слово «мед», в роті солодко не стане». Те саме із так званим «миром», який нам намагається нав’язати теперішня влада. Реалії ж кажуть про інше: вони приносять в оселі українців страшне слово «смерть», а в домовинах – сини, доньки, батьки, матері, яких війна забрала у небуття.

Десять за дев’ятнадцять днів!

«Десять! Десять воїнів загинуло від початку року. І їх ніхто не згадав. Ніхто не влаштував пафосних церемоній. Їх незручно згадувати. Незручно тому, що поки вони гинули, все керівництво країни відпочивало в Буковелі, Омані, Куршавелі, Італії…» – написав у Фейсбуці 19 січня Костянтин Смотрицький. А станом на 22 грудня цей трагічний список поповнився ще трьома загиблими.

З дюжини убитих – троє наших земляків. Старший солдат, водій Сергій Дичек, 1972 року народження, з Волочиська, загинув 5 січня в районі хутора Вільний (Золоте-4, що входить до складу м. Золоте), внаслідок підриву вантажного автомобіля ГАЗ-66 на невідомому вибуховому пристрої (ймовірно, протитанкова міна ТМ-62). Ще один боєць дістав тяжкі поранення. В Пресцентрі ООС повідомили, що підрозділ здійснював заходи логістичного забезпечення.

Похований в с. Богданівка (Волочиський район). Залишились мати, дружина та двоє синів.

Старший солдат, механік-водій Сергій Рацун, 1976 року народження, родом з с.Москвитянівка Полонського району, мешкав у м. Славута, де й був похований. Загинув 5 січня поблизу с. Кримське (Новоайдарський район) від кулі снайпера, — дістав поранення у голову під час обстрілу з боку окупованого Жолобка. Залишились мати, брати, донька та пасинок.

Солдат, водій Віталій Караван, 1993 року народження, родом з с.Корчик (Шепетівський район). Загинув 13 січня вночі поблизу с-ща Піски (Ясинуватський район) внаслідок необережного поводження з боєприпасами, — близько 4:00 був виявлений мертвим у бліндажі. Залишилась мати і старший брат, також учасник АТО/ООС.

Але це ще не все. За вказаний період померло двоє українських військових. Анатолій Матвіюк з Вінниччини після отриманих поранень помер у шпиталі. Роман Стрельченко з Хмельниччини раптово помер на полігоні.

Крім того, за три тижні січня померло 20 демобілізованих учасників АТО/ООС. Троє з них – наклали на себе руки. Четверо – трагічно загинули. Решта – померли від хвороб, які стали наслідком перенесених поранень або стресових ситуацій на війні, серед них і нетішинець Роман Пилипчук.

Ми маємо розуміти, що це лише офіційна статистика, а отже, достеменні цифри втрат нам невідомі…

Бійці перетворились у мішені

«Погані новини з фронту. Сидиш собі, працюєш, і тут таке повідомлення: “Йде бій. Новозванівка. Попаснянський район. Вбитий наш солдат”. Починаємо з’ясовувати. Спрацював снайпер. В голову. Стріляв з окупованого с. Калинове. Хлопцю було 29…
… Також від кулі снайпера загинув 24-річний військовослужбовець ЗСУ. За 2 дні двоє загиблих.
Активізувались снайпери. Міноборони повідомляло, що найманці “ДНР” та “ЛНР” повертаються з курсів снайперів в навчальних центрах Південного військового округу зройних сил РФ. З них формуються мобільні снайперські групи. Вони переміщуються уздовж лінії розмежування на цивільних автівках і видають себе за мирних жителів», – написала у Фейсбуці Наталія Непряхіна, представниця Офісу генпрокурора.

«Головне – перестати стріляти. І тоді перетворитесь з бійців у мішені. Чудова стратегія», – відреагував на допис Артур Дент.

«Хто благає про мир і принижується, завжди платить високу ціну. Нам не потрібен мир, нам потрібна перемога… Поки ще можемо», – висловився Святослав Григор’єв.

А тим часом наші «миролюбні» можновладці готують наступний відвід військ.

Джерело – Руслана ЧЕРНЮК, Газета “Пост громадського контролю”, №1 (133)

На фото: славутчани прощаються з Сергієм Рацуном