овдіюк2Нетішинця важко поранили в зоні ООС

Допоможімо воякові одужати

Деталі – у публікації Газета “Пост громадського контролю”.

21-го травня на Луганщині, в районі Трьохізбенки Новоайдарського району старший лейтенант, заступник начальника 3-ї роти спецпідрозділу «Луганськ-1» Леонід Овдіюк отримав серйозні осколкові поранення у живіт. Один із його побратимів загинув, інші – травмовані. Стан чоловіка важкий – у нього вирвана нирка та частина стегна. 35-річний боєць після оперативного втручання в Сєвєродонецьку був введений у штучну кому та транспортований у військовий шпиталь Харкова, згодом – у Київ, де також був прооперований.

«Так склалося життя, що я знайома з родиною, тому що його мама – Людмила Овдіюк, була вихователем у дитячому садку одного з моїх синів. Людмила Михайлівна дуже щира жінка, завжди переживала за діточок у садочку, знаходила до кожного свій підхід, вчила їх співчуття і добру. Леонід служить на сході вже шостий рік. Колись ми з ГО “Нетішинська самооборона” допомагали йому стафом і захистом. Тому ця родина і ця ситуація мені особисто близька.
Наразі мамі заборонили їхати в Харків, оскільки діють карантинні обмеження, а вона має цукровий діабет і знаходиться у групі ризику. У шпиталь виїхав рідний брат Леоніда – Ярослав», – написала у фейсбуці місцева громадська активістка Наталія Коваль.

Вона також повідомила, що вдома на Леоніда чекає дружина та двоє діток. Меншому немає і двох років.

Отож, 6 років нетішинець боронить Україну від російського агресора. За повідомленням сайту netishyn.city, у серпні 2014-го року він брав участь у визволенні та обороні Красного Яру. У травні 2015-го перед запланованим переміщенням колони з військовою технікою ЗСУ через міст, що єднає села Петрівка та Артема Луганської області, боєць попередив значні втрати серед військових та мирного населення.

Врятувати життя захисникові – тепер наша з вами справа честі! Адже чималі кошти потрібні на дороговартісні операції та реабілітацію.

Номер картки ПриватБанку мами Леоніда, Людмили Михайлівни Овдіюк 4149 4991 4187 0509, телефон для зв’язку (098) 338 93 03.

Родина бійця щиро дякує всім, хто відгукнувся, за фінансову допомогу та моральну підтримку.

P.S. Коли 9-го травня в Нетішині гатили салюти, у соцмережах зав’язалася суперечка. Одна сторона писала, що не час для феєрверків, інша – чому б і ні, це гарно, весело і святково. Мене ошелешив коментар однієї мешканки міста, котра написала: «У нас немає війни. Чому ж не можна салютів?».

Хочу нагадати цій пані і всім, хто, сидячи на м’якому дивані, не бачить війни. Ви не чуєте пострілів, ваші будинки не розтрощені вщент, ваші діти живі, здорові та ситі завдяки дійсно героям, таким як Леонід та тисячі наших захисників, котрі мерзнуть в окопах, котрі не сплять ночей, котрі лише подумки пригортають своїх дітей та обіймають батьків, котрі кожної миті ризикують власним життям.

Війна, на жаль – є. Ворог України не віртуальний, він – реальний. Від нього не захистишся, як від коронавірусу, одягши маску та зачинившись у власному помешканні. І жертви цієї війни – це невгамовний біль кожного притомного українця.

Унаслідок російського вторгнення в Україну лише упродовж п’яти місяців цього року полягло 55 наших бійців: 16 – у січні, 9 – у лютому, 15 – у березні, 9 – у квітні, 6 – у травні. Троє з них – наші земляки з Хмельниччини. Це не суха статистика. Це людські життя і долі.

Джерело – Руслана ЧЕРНЮК, Газета “Пост громадського контролю”, №5, травень